Повітряний терор: скільки цивільних літаків збила росія за всю історію і навіщо – "Машина часу" (Відео)
Найгучніший акт більшовицького повітряного піратства стався у 1983-му
8 січня 2019 року в небі Ірану одразу після зльоту був збитий пасажирський Боїнг-737 рейсу Тегеран–Київ. Загинуло 176 людей. Лайнер збила ракета радянського виробництва, і це не випадковість. Більшість пасажирських літаків в історії були збиті саме радянською чи російською зброєю.
У 2001-му ракета українського зенітного комплексу С–200 збила російський Ту–154 над Чорним морем. Президент Кучма визнав провину ЗСУ та наказав виплатити компенсації родинам загиблих. Однак на державному рівні до офіційного Києва Москва не висунула жодних претензій, тож юридично провина України встановлена не була.
ЗМІ дивувалися тодішній лояльності і поступливості путіна. Секрет же розгадується просто: навчання і стрільби були спільними, і проводились на підконтрольному рф полігоні Чорноморського флоту. Ураження цілі відбулось у зоні відповідальності російської служби авіаруху, яка не закрила там повітряний простір на час навчань. Чий оператор обрав цивільну ціль та навіть чия це була ракета – досі під питанням.
"Україна буцім збила. Те, що Україна погодилася виплатити компенсації, вона погодилась виплатити компенсації екс–граціа, без юридичного визнання своєї провини. Це перший момент. Другий момент, це спогади тодішнього міністра оборони Кузьмука, який прямим текстом говорив, що ракета була російська і українську сторону змусили взяти на себе провину", – наголошує журналіст–міжнародник, історик Олексій Кафтан.
Катастрофи цивільних авіалайнерів за участі військових здебільшого ставались далеко над морями чи пустелями, або ж у прифронтових зонах. І лише Радянський Союз розпочав справжню повітряну війну прямо на власній території й здобув у ній переконливу перемогу.
Перший цивільний літак радянські війська збили у 1959-му. Це був пасажирський Іл-14, який потрапив під вогонь гармат і кулеметів із полігону під Сталінградом. Тоді загинули 25 людей. Під час розслідування виявилося, що літаки постійно потрапляли під обстріли в цій зоні, однак відбувалися незначними пошкодженнями. які одразу ж засекречувались.
У 1961 протиповітряна ракета збила Іл–18 у Ростовській області. Загинуло 59 людей. Наступного року радянські зенітники знищили аж два літаки Ту-104 — під Красноярськом і Хабаровськом. Рахунок жертв ставав усе більшим: 84 у першому випадку і 86 у другому.
У 1963 — знову Іл–18, цього разу під Казанню, 67 загиблих.
"У всіх цих випадках реальна причина авіакатастроф ніколи не озвучувалась — родичам жертв брехали про технічні неполадки, ні про яку підтримку чи компенсації теж не йшлося. Справжньою причиною було те, що більшовицький режим суворо оберігав свої таємниці від американської розвідки", – пояснює історик.
Заради цього кремль був ладен збивати усі підозрілі об’єкти, навіть якщо під удар могли потрапити свої. Техніка була недосконалою, і відрізнити цивільний лайнер від ворожого шпигуна було часто неможливо.
"Ідентифікація цілей потрібна насамперед військовим. Що точніша ідентифікація, то точніше ураження. Але і це, я підозрюю, не убезпечить нас від таких прикрих інцидентів, які траплялися і раніше і які траплятимуться у майбутньому", – зауважує Олексій Кафтан.
Зброя удосконалювалась, але безпека радянських громадян залишалася на другому місці. Тому навчальні стрільби часто проводилися неподалік міст і аеродромів, бо зручно. І ракети знаходили собі все нові жертви.
У 1968–му через 28 хвилин після зльоту був збитий Ан-24 у Якутії. У 73-му – Ан-24 біля Пермі та Іл-18 поблизу Семипалатинська. Всі ці лайнери мали нещастя пролітати поблизу секретних військових баз. Кількість загиблих радянських громадян у цій "повітряній війні" сягнула півтисячі осіб. Наскільки можна судити, все це були випадкові жертви. Їх знищували чи то задля боротьби з повітряними шпигунами, чи то під час навчань. Та збивали і свідомо.
У 1967–му над нейтральними водами Чорного моря радянські винищувачі розстріляли "кукурузник" Ан–2. Його викрав у Туапсе колишній військовий пілот Павло Скрильов і спробував утекти з "комуністичного раю" до "капіталістичного пекла". За офіційними даними, на борту був тільки сам викрадач. Однак дійсне число жертв залишиться невідомим. Уламки на дні моря не досліджували, а скільки людей піднялось на борт – ніхто не бачив.
У 1978–му радянські винищувачі так само свідомо збили уже іноземний цивільний літак. Ним став корейський Боїнг 707 із сотнею пасажирів на борту. Лайнер через помилку обладнання залетів у повітряний простір СРСР і був перехоплений винищувачем Су–15 над Карелією.
"Літак йшов якраз зі Сполучених Штатів до Південної Кореї. В цих обставинах треба було проявляти стриманість, більшу стриманість, ніж проявив СУ–15 радянської протиповітряної оборони", – вважає історик.
Екіпаж зрозумів свою помилку і спробував повернутись до Фінляндії. Радянський пілот отримав наказ збити порушника. Він кілька хвилин доводив керівництву, що йдеться про цивільний борт, а не про шпигуна, але зрештою підкорився. Ракета сильно пошкодила Боїнг, однак пілотам вдалось здійснити аварійну посадку на лід найближчого озера. Загинуло двоє пасажирів, решту після допитів відпустили. Ніяких компенсацій СРСР не виплатив. Навіть навпаки:
"За те, що пасажирів цього борту довелося утримувати певний час СРСР виставили рахунок Південній Кореї на 100 тис. доларів", – розповідає фахівець.
У 1981 аргентинський вантажний літак на свою біду порушив кордон СРСР над Вірменією. Винищувач чомусь не розстріляв його, а таранив. Аргентинський екіпаж загинув, а радянський пілот вижив і навіть отримав нагороду.
Та за однією з версій, таран був випадковим, і навіть стався уже над Туреччиною. Радянський літак небезпечно маневрував біля транспортника. Він намагався повернути його до СРСР і змусити сісти, але спричинив аварію.
Ця версія виглядає вірогідною, зокрема й тому, що буквально через місяць, у серпні того ж 1981–го року, над СРСР зіткнулись ще два літаки. Цього разу бомбардувальник Ту–16 протаранив не підозрілого порушника, а звичайний пасажирський Ан–24. Причиною загибелі 37 людей визнали недбалість армійських пілотів і їхнього командування, які не звикли зважати на якихось там цивільних.
Одна з пасажирок лайнера, 20–літня студентка Лариса Савицька, дивом вижила. Вона впала разом із хвостом літака з 5–кілометрової висоти й приземлилась на молоді берези, які пом’якшили удар. Чоловік Савицької, що летів тим же рейсом, загинув.
Згодом дівчина стала рекордсменкою книги Гіннеса. Але не за карколомне падіння, а за найменшу компенсацію серед жертв авіакатастроф у світі. Радянська влада виділила їй 75 рублів і відмовила в отриманні інвалідності.
Найгучніший акт більшовицького повітряного піратства стався у 1983–му. Іще один корейський Боїнг потрапив у повітряний простір СРСР. Він пролетів над Камчаткою і Сахаліном, а коли наблизився до радянського морського кордону, був безжально збитий. Загинуло 269 людей, серед них американський конгресмен та 22 дитини.
"Тут можна багато про що здогадуватись, але факт той, що збили знову не той літак", – додає Олексій Кафтан.
Вибухнув скандал. кремль спочатку все заперечував, потім заявив, що збив шпигуна, а коли виплили подробиці — назвав усе провокацією. Чорні скриньки лайнера виловили радянські водолази, й вони зникли на 10 довгих років. Лише після розпаду СРСР відбулося розслідування, яке встановило причини інциденту.
"У цій історії була ціла низка неприємних збігів. З одного боку, через відмову пристроїв літак відхилився від курсу, 570 км вглиб радянської території", – розповідає журналіст–міжнародник.
Радянські верховоди розуміли, що це може бути цивільний борт. Але все одно дали наказ убивати.
Збиття корейського Боїнга президент США Рональд Рейган назвав "злочином проти людства, який ніколи не повинен бути забутим". А ще назвав СРСР "Імперією зла". Однак імперія продовжувала чинити незабутні злочини – тільки уже не своїми руками. У світі настала епоха гібридних війн.
"Із самого початку існування Радянської влади комуністи намагались розпалити чи імітувати громадянські війни у сусідніх країнах та розширити червону імперію. Український Інститут історії навіть пропонував гібридну війну називати просто "більшовицькою". Адже саме так, під виглядом повстання місцевих комуністів москва знищила УНР", – пояснює історик Іван Дерейко.
У межах такої стратегії Кремль завжди дуже активно постачав зброю своїм союзникам та гібридним формуванням за кордоном. Навіть якщо союзники були невмілі та ненадійні – Москва була у виграші: спричинений зброєю у випадкових руках хаос теж грав їй на руку.
"Однак ця тактика була небезпечною і викликала величезні випадкові жертви. Так під час шестиденної війни араби самі збили 70% власних літаків із наданих москвою зенітно–ракетних комплексів", – додає історик.
Дісталось від кремлівських проксі і цивільній авіації. Ще у 1952–му китайські комуністи на радянському винищувачі Ла–7 збили Дуглас гонконгської авіакомпанії. Загинуло 10 підданих британської корони. А наступного року два МіГи болгарських комуністів збили пасажирський Локхід компанії Ель–Аль. Загинуло 58 ізраїльтян.
Спочатку все закінчувалось достатньо цивілізовано. Обидва винуватці визнали свої помилки, а Болгарія навіть виплатила компенсації родичам жертв.
"Цікавий момент саме в цій ситуації. коли Софія дала оцінку пілотів. Я більше подібних інцидентів не знаю. Вона заявила, що пілоти прийняли надто поспішне рішення. Обоє були засуджені. Один з них згодом збожеволів", – розповідає Олексій Кафтан.
Однак потім настала фатальна епоха ракет. Тепер зенітні комплекси, особливо переносні, можна було постачати не тільки союзним державам. Їм не потрібні аеродроми чи дороге обслуговування. Їх можна роздавати будь–яким гібридним формуванням, навіть партизанським – і сіяти хаос.
"Першим провісником нового виду повітряного терору стало збиття двох пасажирських лайнерів в Африці у 1978–му та 79–му роках. Вони належали вже зниклій зараз країні – Родезії. В сумі загинуло 107 цивільних. Знаряддями злочинів були радянські переносні ЗРК "Стрєла–2"", – зауважив Іван Дерейку.
Виконавцями теракту були бойовики комуністичної Зімбабвійської народно–революційної армії. Або ж московські "іхтамнєти". За заниженими офіційними даними, зімбабвійцям допомагали щонайменше півтори тисячі радянських військових радників. І допомогли: Зімбабве із африканської житниці перетворилась на найбіднішу країну континенту.
Після такого успішного старту із 70–х років і до сьогодні радянські ПЗРК збили щонайменше 16 цивільних літаків. Це були лайнери авіакомпаній Анголи, Малаві, Конго, Шрі–Ланки, Афганістану, Німеччини, США, Швейцарії, та навіть Білорусі і Молдови.
Виконавцями атак ставали ангольські та мозамбікські комуністи, іракські та сомалійські бойовики, повстанські рухи тамілів, тутсі та берберів. Надміру поширена зброя потрапляла і до противників москви – і тоді цивільні борти уже з радянськими екіпажами падали у Анголі та Афганістані.
Нинішня росія продовжує вести більшовицькі війни – з іхтамнєтами і ракетними комплексами невідомого походження у чергових бойовиків. І знову з фатальною неминучістю падають цивільні літаки.
Прологом до катастрофи МН17 на Донбасі став цілеспрямований розстріл авіалайнерів Грузії під час Абхазької війни. У вересні 1993 на підльоті до оточеного Сухумі були збиті два цивільних борти з пасажирами, ще три літаки були розстріляні системами залпового вогню і артилерією на землі. Загинуло 136 осіб. Офіційно – стріляли абхазькі бойовики, які звідкись отримали потужну зброю і боєприпаси, та оперативно їх опанували.
А у 2014–му чергові російські гібридні формування збили черговий авіалайнер – малайзійський Боїнг над Донбасом. На даний момент це найбільша за кількістю жертв катастрофа цивільного літака, збитого військовими.
Більшість цивільних літаків, збитих в історії людства, стали жертвами російських військових і російської зброї. Найсвіжіші і найкривавіші ілюстрації цієї тези – малайзійський Боїнг на Донбасі і український в Ірані. І такі катастрофи залишатимуться неуникними – доки кремль може вести війни і постачати зброю своїм союзникам.
Незнання історії не звільняє від відповідальності!
Читайте також: 25 грудня літак "Азербайджанських авіаліній" зазнав катастрофи під час аварійної посадки в Казахстані. За інформацією ЗМІ, повітряне судно було збите російською ППО.
Дивіться також відео за темою:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Яка ваша реакція?
